Впродовж останніх років з'явилося доволі книжок присвячених минулому нашого міста. Динамічно зростаючий попит на краєзнавчі видання породжує пропозиції нових авторів. Свою спробу відтворити історію Стрия у формі короткого літопису запропонувала музейник з 30-річним стажем директор краєзнавчого музею 'Верховина' Верес Г. В. Стрий: дат,події,факти,імена.- Стрий: ВД Укрпол. 2012.-568с.
У книзі чимало цікавих відомостей про минувщину і сьогодення Стрия, його пам'ятки, діяльність відомих особистостей і визначні події. Порадувала підбірка ілюстрацій, які автор намагалася не дублювати зі вже оприлюдниними,зокрема й у мережі Інтернет. Зізнаємось, якщо старі світлини з поч. ХХ ст. подекуди викликають цікавість, то фотофіксація вже неіснуючих краєвидів 60-80х років-часом навіть приємний щем у грудях. Чудовим доповненням стала таблиця сучасних назв вулиць та їх давніших відповідників. До позитивних моментів слід віднести також ошатне оформлення: обкладинка, організація текстового й ілюстративного матеріалу.
Однак ознайомлення зі змістом довідника наштовхує на певні роздуми. У першу чергу впали у вічі огріхи і недоліки у фактографічній частині. Звичайно, добір матеріалу особиста справа автора, проте верифікувати його просто зобов'язаний заявлений наук. консультант канд.іст.наук Віктор Мандзяк, адже Галина Володимирівна все-таки журналіст за фахом. Вже на с.5 читаємо, що 1387 р. Владислав Ягайло подарував Стрий братові Свидригайлу. Але ж факт передачі за хронікою Длугоша датується 1403 роком. Надалі власниками посілостей були Федір Любартович і ймовірно його син Андрушко. Згаданого на с.13 захоплення міста загонами Хмельницького, як і б.-я. штурму 1648 р. на погляд проф. Леоніда Тимошенка джерелами не зафіксовано. Можна точніше датувати будівництво синагоги у 1620-х, а саме- 1629 р. Відоме ім'я шляхтича Коссовського, який у 1633 орендував місто- Мартин. 3 вересня 1791 р. магістрат лише придбав колишні призамкові ділянки, де щойно у 1830 р. стараннями окружного старости Леопольда Краттера закладено парк 'Вільшина'. На с.20 автор вказує, що 1788 р. 'створено перший план міста'. Ця перестаріла інформація потребує уточнень. Ще впродовж 1778-1782 рр виготовлено т.зв. 'Карту фон Міга' і план Стрия Д. Хагерштайна. Неповною і нелогічною є інформація про число мешканців у різні роки, її доречніше було б подати у формі таблиці. Довідник лише б виграв від іменного покажчика. Добре відомі автори пам'ятника воїнам піхотного полку ч.9 - Ципріян Годебський і вівтарного образу у костелі Народження Діви Марії- Флоріан Цинк. Давня помилка, що мандрує виданнями про відкриття пам'ятника Янові Кілінському у 1905 р. потрапила і до рецензованого довідника. Монумент авторства краківського скульптора Станіслава Вуйцика постав у Стрию 6 вересня 1900 р. Варто вказати, що автором головної завіси-куртини Народного дому був Зигмунд Бальк, а не Карло Костирко(с.66). Цікаво додати, що скульптурні погруддя на фасаді будівлі найімовірніше виконав Григорій Кузневич можливо за участі Юліана Марковського. Якщо бути точним до кінця, то першу поштівку 1 жовтня 1869 р. введено не лише у Галичині, а у імперії вцілому. На с.37 читаємо: 'з ініціативи ...Болеслава Блажека відкрито спортивний парк Йордана'. Некоректне твердження варте окремого коментаря. Піонер спортивного руху(Стрия у тому числі) Блажек прибув до міста 28 серпня 1905, а парк Генріка Йордана віддано до вжитку ще впродовж літа, а ініційовано ц.к. Краєвою Шкільною Радою на поч.1904 р. Його план виготовив вже знайомий стриянам Арнольд Рьорінг. Помічено блуди у датуванні й атрибуції стрийської періодики. Часопис 'Підгірська Рада' виходив впродовж одного року. Відомі лише два річники 'Господаря і промисловця'. Редактор 'Стрийської Думки' Альфред Козак не послуговувався криптонімом ЕКО, що належав його братові карикатуристу Едварду. Не згадано жодного польськомовного видання, видань єврейської громади, газет одноднівок. Прикрими є помилки у написанні власних імен, зокрема, 'Гавгнін' замість Гваньїні. Уривок з його твору 'Опис Європейської Сарматії', що до слова датується 1578, а не 1570 роком можна було б навести за українським перекладом о. Юрія Мицика. Незрозуміле використання 'Сігізмунд' замість Сигізмунд, 'Марія-Тереза' замість Марія-Терезія. Староста Конєцпольський іменований на польський манер Кшиштоф замість української форми імені-Христофор. Відтак правок потребують воєнно-історичні матеріали. Повторне захоплення міста у жовтні 1914 здійснив 134-й піхотний Феодосійський полк. Після двотижневої битви Стрий визволив 31 травня 1915 корпус Фелікса фон Ботмера. В архіві збереглося вітання надіслане генералу з магістрату. 20 травня 1919 до міста увійшли ІІ батальйон 37 піхотного полку і 2 ескадрони 9 полку улан зі складу 4 піхотної дивізії Ф. Александровича. Події вересня 1939 варто згадати окремо. Отже 12 вересня німецька авіація бомбардувала Стрий. Польська адміністрація покинула місто і контроль над ним взяли відділи ОУН. Сутички тривали ще кілька днів...19 вересня 1939 Стрий зайняли: 5 танкова армія 8 армійського корпусу 14 німецької армії і 22 моторизований корпус фон Клейста. 22 вересня о 16.30 німецькі війська передали місто звідним групам 13 стрілецького корпусу РСЧА. Наступного дня у місто увійшла 26 легкотанкова бригада.
Кілька застережень потребують списки вулиць. Не згадано окремі неіснучі назви: Кушнірська, Столярська, А. Гроттгера, Попожарова та інші.
З дрібніших неточностей виділимо: архітектор С. Сковрон це Франциск Сковрон. Товариство 'Верховина' засновано 17 а не 16 квітня 1932. Його першим головою обрано Осипа Сілецького. Статут затверджено 28 квітня. 'Італійський архітектор Якуб Мадлаін'-це уродженець швейцарського кантону Гризоні будівничий львівського цеху. Старостою у 1620х був не Адам Стадницький, а його син Ієронім...
Без огляду на помічені (перелічені не всі і поза увагою залишино питання доповнень) помилки у формальних деталях видання займе своє місце на полиці стриєзнавчої літератури і певно знайде читача. Справа лише в тому, щоб уникнути їх у майбутньому.
