Історія стрийських колій

Коли вийшов друком «Ilustrowany Kalendarz Stryjski» на 1912 рік, його упорядник редактор місцевої газети Еміль Голод  розділ «Прогулянки Стриєм» розпочав з опису вокзалу. «Прибульців їдучих до Стрия вже здалеку вітає красивий будинок вокзалу, який пам’ятає довголітній відрізок історії міста. Завдячуючи своєму зручному розташуванню віддавна є ніби вузлом, що сплітає товариське життя городян. Наділений ефектною і милою окові верандою, гостинно приймає не лише подорожніх, але частіше старих знайомих. Так в літню пору перон і веранда рояться від публіки, яка шукає тут розривки… »

 

Отримані враження підкріплювала, так би мовити, хлібом  зразкова «ресторація» заступника бургомістра  Станіслава Дінштля. Саме він влітку 1893 року вперше відкрив згадану веранду, де збиралося місцеве товариство, а що другої неділі грав утворений ще в1885 році оркестр залізничників.

 

Будівля, зведена  у 1872 році, запам’яталася авторам календаря гостюванням у її стінах знаного польського театру Бачинського, який давав тут вистави. І тим, що після пожежі 17 квітня 1886 року у приміщенні вокзалу тимчасово розмістилося староство.

Як таке залізничне сполучення Стрий отримав 31 грудня 1872 року, коли  «Дністрянська залізниця» загальною довжиною 100,21 км  поєднала його через Дрогобич і Самбір з Хировом. Одночасно сполучено «штрекою» Дрогобич з Бориславом. Згадані напрямки впродовж перших п’яти років обслуговувало 8 локомотивів, 20 пасажирських і 192 товарні вагони. Лише за 1873 рік перевезено 126 тисяч подорожніх.

Комітет будівництва колії у Стрию

 Вона й стала першою державною залізницею у Австрії, перейшовши за 2 млн. корон в 1876 році у власність держави. Із значним запізненням у кілька місяців відкрито ділянки «цісарсько-королівської залізниці ерцгерцога Альбрехта» до Львова восени 1873 року і Станіславова на початку 1875 року. Їх обслуговували 16 локомотивів, 34 пасажирські і 403 товарні вагони.

Розклад руху потягів кінця ХІХ ст.

Найпізніше прокладено колію до Ходорова.

 Тож до Першої світової війни щодня зі стрийського вокзалу відходило 5 потягів до Львова, 4 – до Перемишля, 4 – до Станіславова і 3 до Ходорова.

У місті з 1874 року діяли вагоноремонтні майстерні.

Першим начальником станції Стрий був Генрік Лісіцкі. У 1881 році – Владислав Кемпнер. Працював на залізниці у нашому місті і батько польського поета Казимира Вєжинського(1894-1969). Його рядки присвячені провінційним залізничним вокзалам повною мірою можуть стосуватися і Стрия:

 Sa takie miasta, o ktorych nie mozna

Chocby sie nawet i chcialo cos orzec:

Uliczki, rynek, plebania pobozna –

I tylko jedno jest zdarzenie: dworzec.

Pociag przychodzi raz w dzien regularnie,

(O melancholio stolecznych kurierow),

Na jednej nodze drza przed nim latarnie

I salutuja bez rak pasazerow.

Panny, co tesknia z pustego peronu,

Skad wieje dusza prowincji i spleenu,

Porywa dziwny swiat okien wagonu,

Podroz po bajkach. Trwa ona piec minut.

Коли місто охопила воєнна лихоманка, хаос і анархія, сучасник писав у щоденнику: Рознеслася чутка, що на стрийському двірці військо лишило цілі три потяги наповнені всякими припасами… Кожен хотів щось зарвати з тої даремщини.

 Щось подібне читаємо і в «Аустерії» Юліана Стрийковського: На вокзалі дим коромислом. Настав час злодіїв і сторожів. Армійські склади розбиті, цілий день возять на тачках мішки: мука, чорний хліб, солдатські сухарі, крупа, шоколад… запаси на всю війну.

Червоний хрест на вокзалі у Стрию

Потяг з добровольцями до лав Легіону УСС зі Львова у неділю 30 серпня 1914 року на стрийському вокзалі зустрічали урочисто з оркестром під керівництвом Гриця Іваніва та почесною вартою  місцевого «Сокола». Залізницею масово прибували добровольці з інших міст. Після складення присяги і формування підрозділів надвечір у п’ятницю 4 вересня  на відкритих платформах, так званих «льорах», стрільці передислокувалися на Закарпаття.

 У 2004 році з нагоди 90-річчя УСС на стіні вокзалу  встановлено меморіальну дошку.

 У часі українсько-польської війни Андрій Чайковський згадував довгі черги потягів без палива і стрийського інженера-залізничника Миколу Левандовського, який працював над переробкою їх печей на ропне паливо. З когорти стрийських залізничників і знаний громадський діяч і музикант Микола Пристай.

 У Стрию мали місце події пов’язані з панцерником ч.2 УГА  описані Іваном Карпинцем, що дістали назву «виправа по старшин».

Після війни вигляд вокзалу трохи змінився,

а поруч із старими австрійськими паровозами (Ol-12 – конструктора Карла Гьольсдорфа)

 курсували швидкісні рейкові автобуси «Люкс-торпеда», що долали відстань зі Львова до Стрия за одну годину.

 

У перші місяці німецької окупації

 у місцевому виданні читаємо: Залізнична комунікація перервана, транспорт знищений або евакуйований. Два залізничні мости на Ходорів і Станіслав висаджені в повітря.

Тимчасовий міст у жовтні 1941 р.

 Було знищено і будівлю вокзалу. Лише у 1951 році його відновлено за 2218 тис. із запланованих 8207 тис.

 І врешті 2 листопада 1962 року, незадовго після того, як електрифіковано залізницю до Лавочного, почав курсувати електропоїзд до Львова.