36 сторінкова брошура фактично позбавлена недоліків. Написана доступним і захоплюючим стилем, легко читається. Автор старанно опрацював міжвоєнну спортивну періодику, тож оповідь пронизана неповторним колоритом старовини і вражає достовірністю. Досі жодне зі стрийських товариств ще не досліджено так змістовно і лаконічно.
Впали у вічі лише кілька неточностей і упущень.
Зокрема читаємо, що восени 1905 р. (коли до місцевої гімназії прибув знаний популяризатор футболу Болеслав Блажек) футбольного поля ще не було. Однак досліджуючи будівництво парку Йордана у Стрию Микола Закусов виявив план Арнольда Рьорінга 1904 р. на якому виділено ''boisko football''. Загалом споряджено 10 майданчиків для гімнастики, тенісу, футболу і т.п. Тож створення спеціально відведеного терену передувало формуванню злегалізованих 'дружин копанки'.
Перші спроби організації єврейського спорту справді відносяться до 1910 року, однак назва футбольної команди не 'Гасмонея', а 'Гакоах' (у перекладі 'Сила').
Автор міг згадати, що умовні назви команд Сині і Червоні легендарного матчу 29 червня 1906 р. у майбутньому втілено у барвах клубу 'Погонь'. Перекручено прізвища підприємців Бенчера і Мондшайна. Парк Вільшина нині носить ім'я Т. Шевченка та й згаданий матч відбувся не там, а у парку ігор і розваг Йордана.(с.13).
У розділі 'Між Львовом і Станіславовом' вартувало б розповісти про найбільше досягнення стрийської 'Погоні' - перемогу у чемпіонаті Станіславської окружної ліги 1936 року і можливість виходу до вищої ліги. Не згадано і Срібний кубок Стрия 1938 р. у якому перемогла Скала.
Та й взагалі на нашу скромну думку правомірно говорити власне про ''стрийський футбол'', який ще не одноразово стане темою цікавих досліджень.
Немає коментарів:
Дописати коментар