четвер, 11 грудня 2014 р.

Микола Закусов Парк Йордана у Стрию

Злам ХІХ-ХХ століть ознаменувався появою нової сторінки в історії озеленення – створенням функціонального різновиду садово-паркового мистецтва – спортивних парків. Засновником першого європейського спортивно-оздоровчого парку, що постав у Кракові в 1889 році, був лікар Генрік Йордан. Його іменем названо  міський спортивний парк у Стрию, про обставини і особливості організації якого знаходимо відомості у  документах з фондів магістрату міста.
Отже, 15 травня 1904 року цісарсько-королівська Окружна шкільна рада звертається з проханням розглянути на найближчому засіданні міської ради питання про виділення земельної ділянки, де могли б займатися принаймні 4000 дітей з народних шкіл і гімназії, поділені на групи за віком і статтю та забезпечити належне фінансування для обгородження і облаштування парку, а також придбання духових музичних інструментів для оркестру. Відозвою від 28 червня 1904 року магістрат повідомив Окружну шкільну раду, що відступає ділянку у 10 моргів(більше 5 га) біля залізничного мосту на так званому Ryniu, поруч вулиць Йоахіма Лелєвеля(сьогодні вулиця Заньковецької) та не існуючої нині Надбережної. Саме там, на полянах поблизу ріки,  ще з 1902 року учні гімназії грали в крокет. За звітом навчального закладу 1904 року число ігор поповнили крикет, теніс та футбол під керівництвом вчителя Владислава Пікусінського. У 1905 році на час будівництва місце для ігор молоді щосуботи надавала місцева військова команда на тренувальному плацу.
Рада міста прийняла на себе обов’язок огородження парку згідно з планом інспектора міських парків Арнольда Рьорінга.
 
Цей план передбачав попереднє осушення і вирівнювання терену, обкопування ровом і обгородження живоплотом. Парк створювався у такому мальовничому місці, що місто одночасно отримувало вигідну відпочинкову зону. 23 листопада 1904 року Окружна шкільна рада просить про додаткове фінансування у розмірі 10 тисяч корон на будівництво накриття, складських приміщень і веранди на 800 осіб, придбання мундирів та інструментів для оркестру. Керівництво і нагляд за всіма садовими роботами взяв на себе барон Юліан Бруніцький(1864-1924).[i] Нівелірування місцевості, розмітку стежок, газонів і майданчиків провів інженер Гассман. Проте далі робота не просунулася. Потрібних для огорожі дубових стовпів місцевий тартак С. Боряка не мав. Не було їх і у купця Самуеля Єдного. Тільки у лютому 1905 року стовпи продали власники лісопильні «Мондшайн і сини» на Слобідці, а територію парку обкопано глибоким ровом. 30 квітня окружний староста Щуровський видає розпорядження: «призначити керівника і виділити йому кілька осіб на допомогу, які б у певні години керували  заняттями гімнастикою, іграми і забавами усіх груп шкільної молоді… залучити постійного управляючого та доглядача парку, а також вирішити питання шкільного оркестру під опікою директора ви ділової школи п. Хана».
Впродовж літа 1905 року парк для шкільної молоді впорядковано і віддано до вжитку. Урочисте відкриття відбулося наприкінці вересня. На його облаштування використано 5613 мшутру, 3800 м3 ґрунту. Насаджено кількасот дерев і кущів. Споруджено всі необхідні будівлі, 10 майданчиків, 42-метровий павільйон з верандою, канцелярію, помешкання для доглядача парку, кегельбан, стаєнку з дровітнею. Вартість нерухомості склала 20 тисяч корон. Загалом з різних джерел на побудову парку надійшло 17325 корон.
Однак вже 10 листопада голова комітету опіки над парком Йордана Петро Врублевський звертається до магістрату про фінансову допомогу. Ситуація не змінилася і у 1908 році, коли укладаючи інвентар майна парку члени комітету зізнавалися, що «кегельня» може завалитися і тільки на стовпах тримається, до того ж, попитом не користується.  Хоча перед тим кеглі були доволі популярні: W 1905 roku w Stryju założony został trzeci w kolejności, po Krakowie i Lwowie, "park zabawowy im. dr Jordana", o wymiarach 300 x 200 m, w którym znajdowały się m.in.: strzelnica, korty tenisowe i kręgielnia. Inicjatywa dr Jordana wywarła wpływ na ponowne zainteresowanie się grami i zabawami na wolnym powietrzu, wśród nich także grą w kręgle. Її вирішили продати поки вона ще мала якусь вартість.[ii]

Прохання про нову субвенцію надійшло до магістрату 20 грудня 1911 року. З поміж іншого у ньому читаємо: «Закладений у нашому місті парк не відповідав до сих пір своєму призначенню, бо з парку не користала молодь шкіл народних і виділових, а молодь гімназійна обмежувалась тільки кількома футбольними дружинами, які цілими днями зі шкодою для власного здоров’я і науки цій грі віддаються».[iii] За розміром терену виділеного під парк Стрий поступався лише Кракову. Щодня парк Йордана міг прийняти до 1000 учнів. Тогочасні спортивні заняття вимагали музичного супроводу, а інструменти зберігалися у щойно збудованому приміщенні «Сокола». Найстарше польське товариство приділяло особливу увагу фізичному вихованню молоді. У нашому місті товариство діяло з 1892 року. Українська філія постала у 1906 році і також орієнтувалася на тіло виховний і організаційний напрямки. Саме на сокільській основі постав стрийський спортивний рух, який на тлі загального нейтрального ставлення живила шкільна і гімназійна молодь. Для її зростаючих потреб і створено парк, де учні мали змогу займатися легкою атлетикою, гімнастикою, грати у теніс чи футбол. Перші стрийські футбольні команди постали саме на полі Йорданівського парку. Там відбувся відомий матч 29 червня 1906 року організований ентузіастом спортивного руху Болеславом Блажеком.[iv]
Первісний злет стрийського спортивного руху перервала війна. Війна не тільки перешкодила розбудові спортивно-оздоровчого парку, але й змусила розглянути питання його подальшого існування. Окрім шкільної молоді парк Йордана часто використовували міські спортивні товариства. Спортивний клуб «Стрий»(голова Єжи Віленський, секретар Віктор Чупкєвіч) першим у 1921 році висловив готовність взяти парк в оренду на п’ять років, вимостити шутром проходи, виготовити гімнастичні приладдя, впорядкувати тенісний майданчик, збудувати трибуну. Щороку клуб зобов’язувався платити 5 тисяч марок. Гміна міста, як власниця парку, погодилася надати його клубові до 1927 року, уклавши навіть проект угоди. Але 22 травня 1922 року шкільний парк передано «Комітетові керівників шкіл» під керівництвом директора ІІ гімназії Вільгельма Кучери. Доступ до парку мав бути вільним окрім часу занять шкільної молоді і публічних розваг і фестин (за винайм парку для їх проведення магістрат брав плату, яка йшла до фонду убогих). Комітет опіки над парком Йордана лише слідкував за чистотою і порядком, доглядав дороги, газони, алеї. У травні 1925 року магістрат за проханням комітету доручив міському лісничому відремонтувати огорожу парку і виділив 100 тисяч злотих на будівництво сторожки і туалету. Заплановано ґрунтовну перебудову.

6 травня 1929 року до міської управи звернулося спортивне товариство «Погонь».
 Оскільки остання повінь 1927 року принесла багато шкоди зокрема й для парку Йордана, розмивши дорогу так, що доїзди в плачевному стані, товариство просило звести намул з вулиць і засипати ями та відновити живопліт. А для проведення футбольного турніру під егідою Польського футбольного об’єднання(PZPN) визначити вільні від занять дні.
Та вже наступного 1930 року магістрат заборонив клубам доступ до парку. Відома резолюція представників всіх стрийських клубів: «Останнім розпорядженням магістрату відібрано від міських клубів право використання ігрового поля для тренувань і спортивних змагань, що унеможливлює їх існування і знищує спортивний рух на терені міста. Спортивні клуби власними зусиллями відновили поле після війни, а зараз змушені залишитися без підстави для розвитку».

У зв’язку з економічною кризою повноцінний план реконструкції парку Йордана вдалося виготовити лише у 1934 році. На той час опіку над парком доручили шкільному інспектору Тадеушу Пахореку. Він сподівався отримати субвенції від державного управління фізичного виховання у Варшаві. План передбачав спортивні майданчики для жінок(теніс і баскетбол), ділянки для стрибків у довжину і висоту, легкоатлетичну доріжку на 100 метрів, окремі майданчики для дітей до 14 років.

Але змінилося життя. Парк поступово набував військово-спортивного забарвлення і призначався головним чином для місцевих організацій фізичного виховання і військової підготовки. Ось уривок з листа 1935 року Єжи Місінського одного з ініціаторів створення клубу «Погонь»: «Парк Йордана перед війною був тереном найбільших загальнопольських легкоатлетичних змагань. Стрийський футбол став на найвищому рівні малопольського спорту. Зараз лише спогад про «золоту епоху» .
У роки війни парк отримав назву «Площа УСК Скала», там і далі проходили футбольні матчі.


 
Сьогодні на місці парку станція юних натуралістів.     





[i] Brunicki Julian nr. (1864—1924).Cennik drzewek owocowych, krzewów i roślin ozdobnych oraz narzędzi sadowniczych i ogrodniczych Juliana hr. Brunickiego w Podhorcach p. Stryj.Stryj, druk A. Müllera syna, b. r. (po 1898),w 8ce, str. 24.
Brunicki Julian nr. (1864—1924).Ptaki spostrzegane w okolicy Stryja. Odb. z t. XXIII Sprawozdań Komisyi Fizyogr. Akademii Umiej.Kraków, druk. Uniw. Jag., 1888,w 8ce, str. 10.Ak. — Jag.
[ii] http://www.kregle.net/pliki/!!_sezon_2006-2007/cege/cege_art_6.pdf
[iii] Держархів Львівської обл., ф.1059, оп.1, спр.733, арк.73;
[iv] Sprawozdanie dyrekcyi c.k. Gimnazium w Stryju za rok szkolny 1906;

Немає коментарів:

Дописати коментар