вівторок, 25 жовтня 2016 р.

Стрийські гімназистки біля вілли Хальбазані

Пристрасний колекціонер Ігор Короташ є власником такої фотографії













10 травня 1933 року. Група учениць 7 А класу місцевої жіночої гімназії на сходах вілли Хальбазані. Привертає увагу магнолія. На звороті вдалося відчитати окремі прізвища: Тамара Кассараба, Циля Вільф, Войцеховська, Гала Баталіон, Єва Фрей, Естер Каспер...
Фотограф З. Красінський салон "Електра".

неділя, 7 серпня 2016 р.

Рільнича школа в Черниці


Діло №73 від 20.03.1935


Воля Покуття №12 від 22.02.1942
Львівські вісті №33 від 15.02.1942
РЯДИ НОВИХ ФАХІВЦІВ-АГРОНОМІВ ІСПИТ ЗРІЛОСТИ У ДЕРЖАВНІЙ РІЛЬНИЧІЙ ШКОЛІ В ЧЕРНИЦІ Львівські вісті №209 від 16.09.1942


неділя, 5 червня 2016 р.

Фото з аукціону

На одному з аукціонів проходила фотографія зі стрийського ательє
Зображений персонаж видався знайомим і віддалено нагадав Остапа Нижанківського. На жаль, якість не дозволяє зробити вірогідніше припущення. Цікаво, кому дістався цей лот?


середа, 10 лютого 2016 р.

"Віденська кав'ярня"

№22
Споруда з кав'ярнею на першому поверсі кінця ХІХ ст. у стилі еклектичного історизму площею 475 м. кв.
Кут будинку підкреслений еркером з високою вежою імовірно виконаною у ремінісценціях французького ренесансу. Кожний фасад має ризаліт, що закінчується угорі барочним фронтоном з люкарною. Вікна першого поверху у якому розташований ресторан – ренесанстного типу (у куті – закруглення вікон ближче до доби бароко), а вікна другого поверху барочні і оздоблені ліпниною відповідно стилю. пластика у який виконані ліпні барочні елементи свідчить про те, що будинок не оминули нові тенденції модерну (сецесії).
Перший власник будівлі Еліяш Вольфінгер. https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам%27ятки/Львівська_область/Стрий
Більше знана як  "Віденська кав'ярня" Йозефа Розенберга

четвер, 4 лютого 2016 р.

Микола Закусов Ратуша в Стрию

Головним елементом історичної архітектурно-просторової структури давнього Стрия була ринкова площа. За зразком інших міст магдебурзького права там, окрім яток і будинків, містилася ратуша - споруда, в якій розміщувались органи  міського самоуправління,  творячи  магістрат. «Ратуша», що походить від німецького «Rathaus» і  буквально  означає  будинок  ради, згадана  у  королівському  локаційному привілеї від 21 жовтня 1431 року для Тарла Закліки зі Щекаревиць. Зокрема згадується шротампт у пивниці під ратушею. Тобто право продавати вино і пиво у цілих бочках.[1]  Про  перші  ратуші через часті пожежі не збереглося жодних відомостей. Одну  з  будівель  ратуші (її, в числі інших,  можна  помітити  на  карті Фрідріха фон Міга)
 у  спілці  з  міщанами  і  бургомістром Адальбертом  Фалецьким  збудував  староста  Казимир  Понятовський у 1777 році головним чином на гроші з пропінації (права виготовляти і  продавати  алкогольні  напої).  Знаємо,  що  поряд  з  ратушею  була  крамниця  стрийської  церкви  Різдва  Богородиці,  поки  не  згоріла  разом  з  нею.[2] 
Про дерев’яну ратушу посеред ринку ще на початку століття спираючись на спогади старожилів написав Василь Залозецький і  зазначав, що кам’яна плита стоїть досі.[3] Часто-густо можна натрапити на згадку про проект ратуші Єжи Глоговського 1816 року. При ближчому знайомстві виявилося, що це план будівлі окружного староства.
Цілком ймовірним було б пов’язати його з існуючою нині спорудою по вулиці Шевченка, 26 (Центральноосьовий окремостоячий палац з господарськими будівлями площею 717 м. кв. Стиль класицизм. Дата побудови 1823 рік. Первісне використання адміністративна будівля. Одна з найдавніших міських споруд.
На час укладення планів міста Фрідріха фон Міга(1779-1783 рр.) і Д. Хагерштайна(1788 р.) територія стояла пусткою. У 1922 році в приміщеннях споруди містилися: санітарний і будівельний відділи, слідча поліція. Споруда не експлуатується і перебуває у критичному стані).
   Австрійським урядникам дістався будинок на ґрунтах римо-католицького пробоща збудований з поганої цегли. Коли він в 1857 році завалився у місті не знайшлося жодної відповідної будівлі для розміщення представників влади. Магістрату довелося виділити землю під нове будівництво. При чому власне приміщення вже мав і магістрат.
Оскільки ратуша наділена певною символічною знаковістю, в певний час постало питання її відбудови.

Slowo Polske 1906 27 marca № 132;
Gazeta Lwowska 1906 28 marca №71
Конкурс на проект нової ратуші в Стрию. Конкурсна комісія у складі панів: бургомістра Александра Стояловського, заступника Станіслава Матковського, адвоката і посла до сейму Філіпа Фрухтмана, професорів Політехніки: Бізанца, Левинського, Тальовського, разом з інспектором колій Коморою, старшим інженером Зигмунтом Махневичем і міським будівничим Адамом Опольським на пленарному засіданні у середу 21 березня з 31 надісланої роботи визначив 1 нагороду у сумі 1200 корон проекту «Senatu populoque» за найкраще вирішення «rzutow I za fasadu w alternatywi»; 2 нагороду 800 корон проектові під назвою «Lubranka»; 3 нагороду у сумі 500 корон проектові «BBBBBB». Похвальні листи отримали чотири роботи під назвами: «Kwadrat», «Pisanka», «260000 koron», «D.T.K
Після відкриття конвертів нагороджених праць виявилося, що авторами «Senatu populoque» є слухачі Політехніки у Львові Бауер, Гжимальський, і М. Осінський; «Lubranka» Роман Бандурський з Кракова; проекту «BBBBBB» Юзеф Пятковський зі Львова.Виставка всіх надісланих праць буде доступна від 26 березня до 8 квітня з прибутком для місцевої філії Товариства народних шкіл.
З такою ініціативою виступив бургомістр Александр Стояловський. До складу журі увійшли добре відомі постаті. Стрийські будівничі Зигмунд Махневич і Адам Опольський.


Останній народився 1878 року в містечку Журавно Львівської області. Закінчив відділ архітектури Львівської політехніки 1904 року. Обійняв посаду головного архітектора міста Стрия. 1908 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[ 26 жовтня 1925 року обраний президентом Кола архітекторів, яке діяло в рамках товариства, а 26 листопада 1926 року — членом ревізійної комісії Кола. Тоді ж обраний до Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві. Опольський автор проектів низки промислових, громадських та житлових споруд у стилі модерн у Львові та Стрию. 1908 року заснував приватне архітектурно-будівельне бюро, яке діяло у Львові, початково на вулиці Дорошенка, 19, а від 1913 року на вулиці Франка, 33 на третьому поверсі. Під час Першої світової війни керував реконструкцією ряду споруд для Управління відбудови краю (пол. Centrala Odbudowy Kraju). 
Роботи у СтриюДім поліцейського управління. Міський холодильник із фабрикою льоду. Казарми кавалерії. 



Густав Бізанц (30 серпня 1848 Кути — 3 жовтня 1925) — архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки. Народився у сім'ї німецьких колоністів у селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм).











Теодор Мар'ян Тальовський(1857-1910) навчався у Львові і Відні. Викладав у Кракові. Член Львівського Політехнічного товариства. Автор проекту костьолу Св. Єлизавети. 

Перше місце здобув проект виконаний студентами Веславом Ґжимальським(1891-1941),         Т. Бауером і Мар'яном Осінським(1883-1974). Згодом його затвердили у міській раді(Держархів Львівської області, ф. 1060, оп.1, спр.184).
Завдяки публікаціям краківського журналу «Architekt» маємо можливість побачити кілька проектів стрийської ратуші Романа Бандурського і Zdzisława Mączeńskiego.







Проект ратуші на акварелі краківського художника.
Stanisław TONDOS (1854-1917) 

Бандурському належить і проект реконструкції ратуші у Львові

Пройшло сім років і міська газета «Ziema Stryjska» у №11 від 15 березня 1913 року помістила допис у рамках дискусії. Переказавши передісторію автор згадав, що через закладення  водогону і каналізації  будову ратуші перенесли і от тепер вирішили її звести, але не на Ринку, на  ділянці подарованій місту покійним п. Гошем (перед тим староство, сьогодні народна школа) на розі вулиць 3 Травня і Собеського. Порахував вартість землі і отримав 180 тисяч корон витрат без найменшого доходу. Натомість при будівництві ратуші на старому місці дозволило б помістити принаймні 10 «склепів» на першому поверсі і отримати 15000 корон прибутку щороку. До того ж, Ринок у час торгів наскільки брудно та витає жахливий сморід, що лише ратуша врятує цю ділянку. Свого часу ж чомусь не помістили на пропонованій ділянці староство, пошту і податковий відділ. Завершуючи, автор запрошував читачів до дискусії.
5 квітня з’явився ще один допис «Де побудувати нову ратушу?». Тепер розглянуто міське планування. Аргументуючи тим, що міська влада має перебувати фактично у центрі, знову обрали Ринок як середину міста. На Ринку ж є ратуші у Львові, Тарнові, Новому Сончі… Інше можливе місце зближує ратушу з колією і казармами, які з магістратом не мають нічого спільного. Та все ж головним чинником залишилося оздоровлення міста. Бруд, болото, сміття і сморід вже звичні явища. Та й торгівлю можна винести за місто. А дарованій ділянці варто розмістити готель чи староство.
12 квітня до газети написав стриянин, який мешкав біля тодішнього магістрату. Допис так і підписали «голос з міста». Йшлося про наболіле. В магістраті поміщували арештованих здеморалізованих елементів і часом цілі табори циган. Дати собі з цим раду влада не могла. Крики, свист, лайка перетворять Корзо і «коліївку» у невідомо що, а там поблизу жіноча школа і гімназія в кінці вулиці. З того огляду і теперішнє положення магістрату невідповідне через сусідство школи і костьолу. Тож єдиним місцем для ратуші є Ринок.


Війна перешкодила будівництву. Секретар міської ради Вільгельм Зомерфельд в своєму відомому рефераті згадав про задум нової ратуші на 1926 рік, тоді тимчасову управу міста очолював інженер Жданович. 
Майбутній президент міста Болеслав Кайм ввійшов до складу міської ради у 1929 році і теж плекав задум будівництва.
В архіві справді віднайшовся план будівництва (Держархів Львівської області, ф. 1059, оп.1, спр. 1369) але нічого не змінилося і урядники залишились у старій будівлі.

Ідея будівництва ратуші в Стрию живе й сьогодні. Та це вже інша історія...
video



[1] Prochaska A. Historja miasta Stryja. Lwow. 1926. – S.4;
[2] ЦДІАЛ України, ф.159, оп.9, спр.2696, арк.1;
[3] «Магдебургское право требовало во первыхъ: рынка (Ring), сплошного населенія на сравнительно маломъ, обыкновенно квадратномъ пространствѣ, дальше ратуша внутрь съ радною избою и арестомъ, въ округъ ратуша суконницъ, т. е. крамовъ богатыхъ купцевъ и бѣдныхъ ремесленниковъ, a на около рынка съ его домами и прилегающими короткими улицами — городскихъ валовъ и паркана на нахъ (circulus oppidi). Еще въ началѣ нынѣшняго столѣтія стоялъ въ Стрыѣ, среди рынка, деревяный ратушъ, по которомъ еще сегодня осталась каменная плыта.»ВасильЗалозецький Несколько свѣдѣній о гор. Стрыѣ //Червоная Русь, 1890, №41-48;

четвер, 17 грудня 2015 р.

"Каса хворих"

№21
2-поверховий будинок Каси хворих початку ХХ ст. у стилі сецесії загальною площею 600 м. кв.
Збереглися металеві двері з ливарні Вершайна.
Перші медичні страхові інституції в Галичині –  Каси хворих –  з’явилися ще в 1889 р., 
коли Австро-Угорщина почала перехід на систему обов’язкового медичного страхування.
. Наслідком такого кроку було збільшення фінансування на цілі медичного 
обслуговування та медичної допомоги з громадських фондів, якими розпоряджалися Каси хво-рих. Останні створювалися в усіх містах і повітах. При цьому кожна Каса хворих повинна була 
мати кілька дипломованих лікарів, що поставило завдання вишколу значної кількості лікарських кадрів на місцях. До того ж на громадські кошти цих кас почала розширюватися мережа 
медичних  закладів,  зокрема,  шляхом  створення  нових  закладів,  що  надавали  стаціонарну 
медичну допомогу.
Сьогодні в будівлі розмістилося поліклінічне відділення Стрийської ЦМЛ.