понеділок, 13 листопада 2017 р.

РЕПЕРИ МІСТА СТРИЯ

Іван ЛЕВИЦЬКИЙ, Микола ЗАКУСОВ

НІВЕЛІРНІ ЗНАКИ - РЕПЕРИ МІСТА СТРИЯ. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ.
 Поширеними у містах складовими частинами Державної геодезичної мережі є стінні репери, марки і костилі, які закладаються в основу будівель чи споруд. Стінні нівелірні знаки відливають із чавуну. На передньому їх торці вказується виконавець нівелірних робіт, номер репера (марки) і часто дата виготовлення. Репер вмуровується в стіну будівлі так, щоб його торцева частина виступала назовні на 5 см. На диску репера є виступ у вигляді сектора з ребрами, висота якого над рівнем моря і вважається висотою репера. Марки відрізняються від репера тим, що у центрі диска марки є невелике заглиблення, яке і вважається основною точкою. Марки закладають у стіну врівень з її поверхнею на висоті 1,5-2,0 м над землею. Способи закладання реперів (марок), порядок їх нівелювання і використання вказуються у спеціальних інструкціях. Поряд зі знаками мала б прикріплюватися охоронна плита.
Зауважимо,  що  неповна  інформація  про  типи  геодезичних  стінних  знаків,  закладених  топографо-геодезичними  установами  Австро-Угорщини,  Польщі, Чехії,  Румунії  та  Росії,  конструкції  яких  не  представлені  в  нормативних  документах,  потребує  подальших  досліджень і моніторингу наявного стану. (Тревого І., 2013;  Тревого І., 2016) Не менш цікавими і важливими є дослідження нівелірних знаків з культурно-історичної точки зору, як пам’яток науки і техніки.
Відомо, що перша нівелірна мережа Львова з 18 реперів була створена в 1880-1888 роках і використовувалась для будівництва міської каналізації. Її розробив уродженець Самбора Домінік Зброжек(1832-1889) керівник кафедри геодезії і сферичної астрономії Технічної школи. Для закладки реперів застосовували спеціальні марки, що їх вперше використали у Саксонії в 70-х рр. ХІХ ст. Вихідний пункт створеної мережі вівся від репера, що знаходився в стіні головного корпусу школи. Його висота була визначена за допомогою барометричного нівелювання від рівня Адріатичного моря у присутності міжнародної комісії на чолі з відомим австрійським військовим геодезистом фельдмаршал-лейтенантом Августом фон Фліґели(1811-1879). Брав участь у створенні мережі Львова учень Зброжека, також виходець з Самбора, Северин Відт(1862-1912). Згодом він керуватиме роботами з топографічного знімання міст Тернополя і Дрогобича та створення нівелірних мереж у містах Самбір і Перемишль.(Тартачинська, 2017)
В Австро-Угорщині точне нівелірування розпочали ще в 1873 році. Про механізм та інструменти процесу підготував публікацію гауптман Франц Лерль у виданні цісарсько-королівського військово-географічного інституту за 1884 рік. За основу взято «нульовий пункт» Molo-Sartorio в Трієсті. Для фіксації отриманих висот використовували спеціальні марки, які встановлювали в різних містах імперії, часто на вокзалах, опорах мостів чи сакральних спорудах. Першими містами охопленими нівелірною мережею стали Відень, Будапешт і Прага(тут асистентом працював певний час Зброжек).
Роботи з точного нівелірування в імперії велися вздовж залізниць. В 1888 році проведено подвійне нівелірування лінії Стрий-Мукачево та ординарне вздовж колії Самбір-Стрий-Станіславів. На костьолах в Стрию і Самборі встановлено марки. Відмітка висоти в Стрию склала 298,60 м над рівнем моря.  
Неподалік Стрия, на стіні станційного будинку, поблизу переїзду в с. Грабовець нами було виявлено висотну відмітку «HOEHENMARKE» типової для Австро-Угорщини форми. Її датуємо 1887-1889 роками. Аналог зберігся на будівлі старого вокзалу в італійському місті Тарвізіо.



Першим звернув прискіпливу увагу на нівелірні знаки Стрия інженер Зеновій Гумецький(1907-1955). Він був сином залізничного службовця Лева Гумецького(1881-1948). Народився в Підволочиськах. Вчився у Львові. Одружився з донькою стрийського священика о. Йосифа Мартинківа Іреною і в 1941 році оселився в Стрию. Влаштувався на роботу в комунальне підприємство. Вірогідно працюючи там уклав перелік існуючих реперів. Помер несподівано і похований разом з батьком на кладовищі в Стрию. Блокнот зі списками висотних відміток зберігся і став підставою для пошуків.


Першу нівелірну мережу Стрия датовано 1904 роком. Загалом вона складалася зі 139 стінних реперів.  Їх встановлення пов’язане з проектуванням та будівництвом в місті дощової каналізації. Висотні відмітки реперів 1904 року знаходяться в межах від 295,569 до 301,384 метра над рівнем моря. Восени 2016 року виявлено 15 досі існуючих реперів.





1.      №9 – Дрогобицька(колишні казарми, огорожа, доступ до репера обмежено)
2.      №19 – Колесси, 34
3.      №53 – Крушельницької, 53
4.      №57 – Шептицького, 32
5.      №64 – Шевченка, 71
6.      №67 – Гайдамацька, 12
7.      №69 – Гайдамацька, 9
8.      №95 – Незалежності,18
9.      №99 – 22 Січня
10.  №101 – Валова, 15
11.  №109 – Колесси, 2(від вулиці 22 Січня)
12.  №113 – Тарнавського, 10
13.  №114 – Занковецької, 25
14.  №127 – Бандери, 6
15.  №138 – Хмельницького, 18
16.  №139 – Хмельницького, 78
Розміри і форма марок 1904 року ідентичні тим, які зустрічаються у Львові. Вони являють собою металеву трубу зовнішнім діаметром 62 мм. Всередині випуклі цифри від 1 до 139 – порядкові номери партії нівелірних знаків. Перша світова війна негативно позначилася на розвитку міста, його інфраструктури. Геодезичні роботи припинилися.
Друга хвиля встановлення нівелірних знаків припала на 1936 рік. Тоді встановлено 171 чавунний репер. При обстеженні віднайдено 52 знаки, висотні відмітки котрих коливаються від 292,472 до 303,126 метра над рівнем моря. Решта, ймовірно, заховані під облицювальною плиткою, шаром тинку чи вапна, піднятими тротуарами.  Репери зразка 1936 року більш «вишукані» і цікаві. Вони являють собою круглу чавуну відливку зовнішнім діаметром 78 мм.

Ця відливка має випукле обрамлення всередині якого розміщені літери «Z.W.» - скорочено «Znak wysokosci», числа від 201 до 371, що вказують на порядковий номер репера, а також назва міста «Stryj». Наразі віднайдено репери 1936 року з номерами 201, 207, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 220, 221, 232, 237, 239, 240, 241, 243, 245, 246, 249, 250, 253, 258, 259, 262, 265, 267, 269, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281, 285, 286, 290, 292, 295, 296, 302, 308, 310, 333, 334, 339, 356. Ще на п’ятнадцяти  реперах 1936 року сьогодні неможливо розпізнати порядковий  номер  через їх забрудненість.
Репери подібного типу були і в Дрогобичі.[1]


 При обстеженні виявлено 11 знаків з порядковими номерами 1, 2, 3, 17, 20, 31, 43, 45, 51, 58, 59. Вихідною точкою нівелірної мережі стала міська ратуша. Дещо скромніша мережа в м. Самбір, не зважаючи на той факт, що з містом тісно пов’язані Зброжек і Відт. Вдалося зібрати інформацію лише про 12 різночасових знаків, без номерів і написів.
В 1936 році в Стрию закладено нівелірні камені в кількості 186 одиниць з порядковими номерами від 501 до 686. Ймовірно, їх закладали на дільницях міста, де ще не було капітальних кам’яних будівель. На жаль, жодного нівелірного камені не виявлено. Місцезнаходження і конструкція їх невідомі. Висотні відмітки каменів знаходяться в межах від 281,307 до 302,872 метра.
Також в 1936 році були встановлені (певно вздовж берегів ріки Стрий) нівелірні знаки «Panstwowego Zarzadu Wodnego» з порядковими номерами 7, 25, 26, 27, 28, 37, 38, 39, 40, 41 в кількості 10 одиниць. На даний час місце їх встановлення та конструкція невідомі. На знаках цього типу був  напис «PZW» і вказувався його порядковий номер. Висотні відмітки цих знаків перебувають в межах від 281,396 до 301,398 метра над рівнем моря.
До 1930-х років відноситься і знак-пластина прямокутної форми встановлений на північно-західній стіні костьолу Народження Діви Марії. З обох боків польського орла літери P та N, під ними напис  «Znak wysokosci». Можемо припустити, що це частина державної нівелірної системи ІІ Речі Посполитої, оскільки масово зустрічається в межах колишніх кордонів.

В Стрию, як і інших містах, трапляються також репери радянського періоду.
Вони різні за конструкцією та зовнішнім виглядом. На деяких містяться написи «ГУГК»,  «Геокартография» або порядковий номер. (Порядкові номери реперів(марок) заносяться в спеціальний журнал, який знаходиться в органі місцевої влади. В журналі вказується адреса знаходження репера та відмітка про висоту закладення репера над рівнем моря в метрах з точністю до 1 мм, наприклад 301,563)




 1}За вказівку автори щиро вдячні Наталці Петрушак(м. Дрогобич)

вівторок, 25 жовтня 2016 р.

Стрийські гімназистки біля вілли Хальбазані

Пристрасний колекціонер Ігор Короташ є власником такої фотографії













10 травня 1933 року. Група учениць 7 А класу місцевої жіночої гімназії на сходах вілли Хальбазані. Привертає увагу магнолія. На звороті вдалося відчитати окремі прізвища: Тамара Кассараба, Циля Вільф, Войцеховська, Гала Баталіон, Єва Фрей, Естер Каспер...
Фотограф З. Красінський салон "Електра".

неділя, 7 серпня 2016 р.

Рільнича школа в Черниці


Діло №73 від 20.03.1935


Воля Покуття №12 від 22.02.1942
Львівські вісті №33 від 15.02.1942
РЯДИ НОВИХ ФАХІВЦІВ-АГРОНОМІВ ІСПИТ ЗРІЛОСТИ У ДЕРЖАВНІЙ РІЛЬНИЧІЙ ШКОЛІ В ЧЕРНИЦІ Львівські вісті №209 від 16.09.1942


неділя, 5 червня 2016 р.

Фото з аукціону

На одному з аукціонів проходила фотографія зі стрийського ательє
Зображений персонаж видався знайомим і віддалено нагадав Остапа Нижанківського. На жаль, якість не дозволяє зробити вірогідніше припущення. Цікаво, кому дістався цей лот?


середа, 10 лютого 2016 р.

"Віденська кав'ярня"

№22
Споруда з кав'ярнею на першому поверсі кінця ХІХ ст. у стилі еклектичного історизму площею 475 м. кв.
Кут будинку підкреслений еркером з високою вежою імовірно виконаною у ремінісценціях французького ренесансу. Кожний фасад має ризаліт, що закінчується угорі барочним фронтоном з люкарною. Вікна першого поверху у якому розташований ресторан – ренесанстного типу (у куті – закруглення вікон ближче до доби бароко), а вікна другого поверху барочні і оздоблені ліпниною відповідно стилю. пластика у який виконані ліпні барочні елементи свідчить про те, що будинок не оминули нові тенденції модерну (сецесії).
Перший власник будівлі Еліяш Вольфінгер. https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам%27ятки/Львівська_область/Стрий
Більше знана як  "Віденська кав'ярня" Йозефа Розенберга