Мовою книжкового знака
Історію музею можна писати по-різному. Розповідями про
музейників, експонати чи науково-дослідницьку
діяльність. А можна розкрити її за допомогою «цікавих графічних плям» -
книжкових знаків. Установчі документи регіональних осередків для збору і
вивчення пам’яток традиційної культури передбачали наявність книгозбірень і
посади бібліотекаря. З часом окремі товариства нагромадили чималі бібліотеки.
Так поступово виникла потреба в екслібрисах. До цього, власне кажучи, спонукала
еволюція малої форми книжкової графіки, яка з середини 20-х років почала широко
застосовуватися не лише в особистих
бібліотеках, а й у книгозбірнях різноманітних установ, фіксуючи при цьому
специфічні риси, характерні для їх діяльності. Часто їх
навіть використовували як емблеми чи видавничі знаки. Не стали винятком
і музеї.
Гортаючи
щоденник товариства «Бойківщина» знаходимо запис Володимира Кобільника від 12
жовтня 1932 року: «Надумуюся – який би зробити «Ex libris» для нашого
музею. Маю в голові один проект – мушу його лишень дещо обдумати з інженером
Кордубою». А вже 23 грудня на
засіданні управи товариства вирішено, що екслібрис із зображенням типової
бойківської церкви має виготовити Володимир Кордуба (1883-1968), за що йому
висловлено подяку 20 лютого 1933 року. А сам знак роздруковано у самбірській
друкарні Мецгера у кількості 1500 штук.
.jpg)
